2-а Самуїлова

Розділ 6

1 А Давид зно́ву зібрав ви́бране ві́йсько в Ізраїлі, тридцять тисяч.

2 І встав та й пішов Давид та ввесь наро́д, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб ви́нести звідти Божого ковче́га, що над ним кли́четься Ім'я́, — Ім'я́ Господа Савао́та, шо замешкує на херуви́мах.

3 І вони поста́вили Божого ковчега на ново́го во́за, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, прова́дили того ново́го во́за.

4 І не́сли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом.

5 А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та пісня́ми, і на ци́трах, і на а́рфах, і на бу́бнах, на гу́слах, і на цимба́лах.

6 І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопи́в його́, бо знорови́лась була́ худо́ба.

7 І запали́вся Господній гнів на Уззу, — і Бог ура́зив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі.

8 І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза,і так воно зветься аж до цього дня.

9 І Давид злякався Господа того дня та й сказав: „Як уві́йде до ме́не Господній ковчег?“

10 І не хотів Давид перено́сити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерува́в його Давид до дому ґатянина Овед-Едома.

11 І пробува́в Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагослови́в Овед-Едома та ввесь його дім.

12 І доне́сено цареві Давидові, говорячи: „Господь поблагослови́в дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого“. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю.

13 І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він прино́сив у жертву вола та відгодо́вану штуку худоби.

14 А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був опере́заний лляни́м ефо́дом.

15 І Давид та ввесь Ізраїлів дім не́сли Господнього ковчега з о́криком та з сурмленням сурми́.

16 І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхо́ла, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцюва́в та скакав перед Господнім лицем. І вона погорди́ла ним у серці своєму.

17 І прине́сли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед наме́ту, що для нього поста́вив Давид. І приніс Давид цілопа́лення перед Господнім лицем та жертву мирну.

18 А коли Давид скінчи́в прино́сити цілопа́лення та мирні жертви, то він поблагослови́в народ Іменем Господа Саваота.

19 І він роздав для всього наро́ду, для всього Ізраїлевого на́товпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одно́му буханце́ві хліба, по одному кава́лкові пече́ного м'яса та по одному виноградному калаче́ві. І пішов увесь наро́д кожен до дому свого́.

20 І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхо́ла, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: „Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажа́вся сьогодні на оча́х неві́льниць своїх рабів, як обнажується який з пустуні́в!“

21 І сказав Давид до Мелхоли: „Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім наро́дом, над Ізраїлем, — буду весели́тися перед Господнім лицем!

22 І коли я буду пого́рджений ще більш від того, і буду низьки́й у своїх оча́х, то при невільницях, що ти говорила, — і при них я буду шанований!“

23 І в Мелхоли, Саулової дочки́, — по цьо́му не було їй дитини аж до дня смерти її.

Вторая книга царств

Глава 6

1 Давид снова собрал лучших воинов в Иерусалиме — всего тридцать тысяч.

2 Затем вместе со всеми, кто был при нем, он отправился в Баалу, что в Иудее, чтобы забрать оттуда ковчег Бога, нареченный Именем — именем ГОСПОДА Воинств, восседающего над херувимами.

3 Повезли ковчег Божий на новой повозке из дома Авинадава, что на холме. Узза и Ахьо, сыновья Авинадава, управляли повозкой

4 с ковчегом Божьим, причем Ахьо шел впереди ковчега.

5 Давид и весь Израиль ликовали перед ГОСПОДОМ, играли на разных инструментах кипарисового дерева: лирах, арфах, бубнах, систрах и кимвалах.

6 Когда они подошли к гумну Нахона, Узза схватился за ковчег Божий, чтобы удержать его, потому что волы споткнулись.

7 И воспылал гнев ГОСПОДЕНЬ на Уззу, и поразил Он его за то, что схватился тот за ковчег, и он умер там, подле ковчега Божьего.

8 Давид огорчился, что ГОСПОДЬ поразил Уззу, а то место и по сей день называется Перец-Узза.

9 В тот день устрашился Давид ГОСПОДА и сказал: «Где уж мне принимать ковчег ГОСПОДЕНЬ!»

10 Так отказался Давид переносить ковчег ГОСПОДЕНЬ к себе, в Город Давидов, но отправил его в дом Овед-Эдома из Гата.

11 Ковчег ГОСПОДЕНЬ оставался в доме Овед-Эдома из Гата три месяца, и благословил ГОСПОДЬ Овед-Эдома и весь его дом.

12 Царю Давиду донесли, что ГОСПОДЬ благословил Овед-Эдома и весь его дом за заботу о ковчеге Божьем, и Давид отправился и с радостью перенес его из дома Овед-Эдома в Город Давидов.

13 Было это так: как только несшие ковчег проходили шесть шагов, так в жертву приносили быка и тельца.

14 Сам же Давид, облаченный в льняной эфод, в ликовании танцевал перед Богом.

15 Под радостные крики и трубные звуки он и все израильтяне несли ковчег ГОСПОДЕНЬ.

16 Когда ковчег ГОСПОДЕНЬ вносили в Город Давидов, Михаль, дочь Саула, глядя из окна, увидела царя Давида, как он танцует и скачет перед ГОСПОДОМ. И стала презирать его.

17 Ковчег ГОСПОДЕНЬ принесли и поставили посреди шатра, на место, приготовленное Давидом, царь принес ГОСПОДУ жертвы всесожжения и благодарственные жертвы.

18 Совершив жертвоприношение, Давид благословил народ именем ГОСПОДА Воинств

19 и раздал всем, всему множеству израильтян: мужчинам и женщинам — по лепешке хлеба, по куску мяса и по виноградной лепешке каждому. Потом весь народ разошелся по домам.

20 Давид возвратился домой, чтобы благословить и своих домашних, а навстречу ему вышла Михаль, дочь Саула, с такими словами: «Вот как прославился сегодня царь Израиля — заголился на глазах у служанок своих слуг, как бесстыдно заголяется какой-нибудь пустой человек!»

21 Давид ответил Михали: «Перед ГОСПОДОМ, Который предпочел меня твоему отцу и его роду, поставив правителем над всем народом ГОСПОДНИМ, над Израилем, — перед ГОСПОДОМ я буду ликовать!

22 И еще более унижусь и паду в собственных глазах — довольно мне быть в чести у служанок, о которых ты упомянула».

23 И не было детей у Михали, дочери Саула, до самой ее смерти.

2-а Самуїлова

Розділ 6

Вторая книга царств

Глава 6

1 А Давид зно́ву зібрав ви́бране ві́йсько в Ізраїлі, тридцять тисяч.

1 Давид снова собрал лучших воинов в Иерусалиме — всего тридцать тысяч.

2 І встав та й пішов Давид та ввесь наро́д, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб ви́нести звідти Божого ковче́га, що над ним кли́четься Ім'я́, — Ім'я́ Господа Савао́та, шо замешкує на херуви́мах.

2 Затем вместе со всеми, кто был при нем, он отправился в Баалу, что в Иудее, чтобы забрать оттуда ковчег Бога, нареченный Именем — именем ГОСПОДА Воинств, восседающего над херувимами.

3 І вони поста́вили Божого ковчега на ново́го во́за, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, прова́дили того ново́го во́за.

3 Повезли ковчег Божий на новой повозке из дома Авинадава, что на холме. Узза и Ахьо, сыновья Авинадава, управляли повозкой

4 І не́сли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом.

4 с ковчегом Божьим, причем Ахьо шел впереди ковчега.

5 А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та пісня́ми, і на ци́трах, і на а́рфах, і на бу́бнах, на гу́слах, і на цимба́лах.

5 Давид и весь Израиль ликовали перед ГОСПОДОМ, играли на разных инструментах кипарисового дерева: лирах, арфах, бубнах, систрах и кимвалах.

6 І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопи́в його́, бо знорови́лась була́ худо́ба.

6 Когда они подошли к гумну Нахона, Узза схватился за ковчег Божий, чтобы удержать его, потому что волы споткнулись.

7 І запали́вся Господній гнів на Уззу, — і Бог ура́зив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі.

7 И воспылал гнев ГОСПОДЕНЬ на Уззу, и поразил Он его за то, что схватился тот за ковчег, и он умер там, подле ковчега Божьего.

8 І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза,і так воно зветься аж до цього дня.

8 Давид огорчился, что ГОСПОДЬ поразил Уззу, а то место и по сей день называется Перец-Узза.

9 І Давид злякався Господа того дня та й сказав: „Як уві́йде до ме́не Господній ковчег?“

9 В тот день устрашился Давид ГОСПОДА и сказал: «Где уж мне принимать ковчег ГОСПОДЕНЬ!»

10 І не хотів Давид перено́сити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерува́в його Давид до дому ґатянина Овед-Едома.

10 Так отказался Давид переносить ковчег ГОСПОДЕНЬ к себе, в Город Давидов, но отправил его в дом Овед-Эдома из Гата.

11 І пробува́в Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагослови́в Овед-Едома та ввесь його дім.

11 Ковчег ГОСПОДЕНЬ оставался в доме Овед-Эдома из Гата три месяца, и благословил ГОСПОДЬ Овед-Эдома и весь его дом.

12 І доне́сено цареві Давидові, говорячи: „Господь поблагослови́в дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого“. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю.

12 Царю Давиду донесли, что ГОСПОДЬ благословил Овед-Эдома и весь его дом за заботу о ковчеге Божьем, и Давид отправился и с радостью перенес его из дома Овед-Эдома в Город Давидов.

13 І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він прино́сив у жертву вола та відгодо́вану штуку худоби.

13 Было это так: как только несшие ковчег проходили шесть шагов, так в жертву приносили быка и тельца.

14 А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був опере́заний лляни́м ефо́дом.

14 Сам же Давид, облаченный в льняной эфод, в ликовании танцевал перед Богом.

15 І Давид та ввесь Ізраїлів дім не́сли Господнього ковчега з о́криком та з сурмленням сурми́.

15 Под радостные крики и трубные звуки он и все израильтяне несли ковчег ГОСПОДЕНЬ.

16 І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхо́ла, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцюва́в та скакав перед Господнім лицем. І вона погорди́ла ним у серці своєму.

16 Когда ковчег ГОСПОДЕНЬ вносили в Город Давидов, Михаль, дочь Саула, глядя из окна, увидела царя Давида, как он танцует и скачет перед ГОСПОДОМ. И стала презирать его.

17 І прине́сли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед наме́ту, що для нього поста́вив Давид. І приніс Давид цілопа́лення перед Господнім лицем та жертву мирну.

17 Ковчег ГОСПОДЕНЬ принесли и поставили посреди шатра, на место, приготовленное Давидом, царь принес ГОСПОДУ жертвы всесожжения и благодарственные жертвы.

18 А коли Давид скінчи́в прино́сити цілопа́лення та мирні жертви, то він поблагослови́в народ Іменем Господа Саваота.

18 Совершив жертвоприношение, Давид благословил народ именем ГОСПОДА Воинств

19 І він роздав для всього наро́ду, для всього Ізраїлевого на́товпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одно́му буханце́ві хліба, по одному кава́лкові пече́ного м'яса та по одному виноградному калаче́ві. І пішов увесь наро́д кожен до дому свого́.

19 и раздал всем, всему множеству израильтян: мужчинам и женщинам — по лепешке хлеба, по куску мяса и по виноградной лепешке каждому. Потом весь народ разошелся по домам.

20 І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхо́ла, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: „Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажа́вся сьогодні на оча́х неві́льниць своїх рабів, як обнажується який з пустуні́в!“

20 Давид возвратился домой, чтобы благословить и своих домашних, а навстречу ему вышла Михаль, дочь Саула, с такими словами: «Вот как прославился сегодня царь Израиля — заголился на глазах у служанок своих слуг, как бесстыдно заголяется какой-нибудь пустой человек!»

21 І сказав Давид до Мелхоли: „Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім наро́дом, над Ізраїлем, — буду весели́тися перед Господнім лицем!

21 Давид ответил Михали: «Перед ГОСПОДОМ, Который предпочел меня твоему отцу и его роду, поставив правителем над всем народом ГОСПОДНИМ, над Израилем, — перед ГОСПОДОМ я буду ликовать!

22 І коли я буду пого́рджений ще більш від того, і буду низьки́й у своїх оча́х, то при невільницях, що ти говорила, — і при них я буду шанований!“

22 И еще более унижусь и паду в собственных глазах — довольно мне быть в чести у служанок, о которых ты упомянула».

23 І в Мелхоли, Саулової дочки́, — по цьо́му не було їй дитини аж до дня смерти її.

23 И не было детей у Михали, дочери Саула, до самой ее смерти.